Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Я – Учитель і я цим пишаюсь

 Педагогічне есе  "Я - Учитель і я цим пишаюсь"

Педагогічне есе

Я – Учитель і я цим пишаюсь

Педагогічне кредо:

           "Щоб бути хорошим учителем, потрібно любити те,

            що викладаєш, і тих кому викладаєш".

 

        Сьогодні і в цей час вже інакше сприймається школа, вчитель.

Чому ж ніхто не звертає увагу на клопітку роботу вчителя, не цінує її?

Як повернути престиж  вчительської праці?

Життя - складна штука. В ньому змішано все: печалі і радощі, спокій і тривоги, злети і падіння, питання і відповіді...

      Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже тридцять восьмий  рік... Це час, наповнений щоденною клопіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – людських душ. Вчитель допомагає навчатися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізнати щось нове.

     Школа – найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і витрачати час на порожнє, де кожен учень – це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися,  квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх вчителями.

      Але, щоб запалити, потрібно горіти самому: запалюючись, захоплювати, запалювати і водночас самому сяяти. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. Їх треба знати вздовж і впоперек, поважати і довіряти.

       Дитина приходить у цей світ, щоб пізнати його суть, усвідомити своє власне “Я” в ньому. Приходить, щоб збагнути сенс свого життя.

      Вона крок  за кроком рухається нелегким шляхом пізнання істини, а веде її цим шляхом Учитель.

                  Кожен з нас обирає дорогу,

                 що стає ніби віссю життя.

                Шлях учителя – до шкільного порогу,

               До дітей, які прагнуть Знання.

                                 Часто шлях цей буває нелегким.

                                Та навчати – вагомий мотив.

                               Щастя вчителя – в щирих й відвертих

                              Вихованцях, яких він зростив

 

                       Я – Учитель і я цим пишаюсь

        Ні на мить не залишає думка : ти – взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, проектуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал і вони вірять тобі. Бо ти – Учитель.

        Найголовніше не зійти з обраної дороги  якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий Світанок…

            Бо ім’я твоє – Учитель, а праця твоя вічна….